ІНСТРУМЕНТАЛЬНА МУЗИКА
Зміст
Вступ
Основні засоби музичної виразності
Жанри в музичному мистецтві
Інструментальна музика(Бетховен)
Прелюдія
Музичний калейдоскоп(орган)
Музична скарбничка казок та легенд(Великий дзвін)
Музика Баха(небесна гармонія)
Поліфонія,фуга,токата,концерто-гроссо,
Рондо. Сюїта
М.Римський-Корсаков
Варіації
Симфонія(симфонічний оркестр)
Л.В.Бетховен(до Елізи,9 симфонія,Увертюра до трагедії "Егмонт")
В.А.Моцарт
Музична скарбничка(Реквієм,таємниця запічного цвіркуна)
Опера.(увертюра,арія,каватина) Чарівна флейта
Оперетта.Балет.Мюзикл.
Р.Вагнер
Оперні шедеври Верді
Дж.Россіні
ж.Бізе
М.П.Мусоргський(Зображати минуле в сучасному)
Ноктюрн.ноктюрни Гріга
Музичний калейдоскоп
Дж.Пуччіні(Богема)
Ф.Ліст.
Монотематизм,ноктюрн,скерцо,етюди,соната
увертюра,концерт.
Музичний калейдоскоп.
Фантазія
П.і.Чайковський Мовою краси,правди,щирості.(6 симфонія)
Балет
Оперетта(І.Кальман)
Щ.Гуно.(шедеври французької опери)
Й.Штраус.
Попурі.
К.Дебюсі.
С.Прокофєв.
Г.Малер.
Б.Бріттен.
Дж.Гершвін.
Історія розвитку музики.
Б.Лятошинський.
Валентин.Сільвестров.
Авангардизм.
Л.Грабовський.
Є.Станкович.
Неофольклоризм.
Етюди Шопена,танцювальні теми М.Равеля.
М.Огінський,Д.Шостакович(9 сифонія) А.Хачатурян(Маскарад).
В.Косенко.
Й.Гайдн.
А.Хачатурян.
Модерн-джаз.
О.Козлов.
Джаз-рок.
П.Маріа
Мультфільми (казки старого піаніно).
Музичні інструменти(флейта,труба,гобой,кларнет,фагот туба
тромбон,валторна.
МУЗИЧНИЙ СЛОВНИЧОК
Музика - це міжнародна мова, яка виражає емоції та почуття людей.Це найпопулярніший вид мистецтва,в якому місця
вистачить усім.-Джон Лорд,
Джерелом музики є життя. Музика вплаває на життя через людину і в цьому її величезна перетворююча сила.Життя породжує музику, а музика впливає на життя.
Кілька століть тому будь-який концерт або виступ музиканта розпочинався прелюдією, тобто коротким твором, що передує головному. Поки збиралися слухачі, виконавець задумливо перебирав клавіші, налаштовуючи себе і публіку на потрібний лад. Він грав, не дивлячись у ноти, часто імпровізуючи. Так виник цей поширений жанр камерно-інструментальної музики
.Прелюдія — жанр камерно-інструментальної музики; п’єса вільного, імпровізаційного характеру.Прелюдія може бути інструментальним вступом до іншого музичного твору або ж самостійною п'єсою, зокрема для клавесина, фортепіано або органа.
МУЗИЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП
Для органу писало багато композиторів але жоден з них не досягнув такої майстерності та досконалості як Бах.Визначити багатогранність розвитку бахівської музики її величність,безперервний потік звучання життєву силу що відкриває людині глибину почуттів і думок,досягнення високих життєвих ідеалів.Його музика глибоко людяна і й сповнена небувалої для того часу емоційної сили,заходила в гостру суперечність з пануючими на той час канонами середньовічної церкви.У 1717 р. до м. Дрездена завітав відомий французький органіст на прізвище Маршан. Своєю неперевершеною грою він привернув увагу короля, затьмаривши при цьому чимало німецьких виконавців. Однак правителеві повідомили про іншого геніального органіста — Йоганна СебастьянаБаха.Для того щоб з'ясувати, хто з виконавців кращий, було вирішено провести між ними змагання, яке влаштував королівський капельмейстер (керівник хорової капели чи оркестру). Зазначеного дня Маршан виконав блискучу французьку арію з численними прикрасами й варіаціями, Коли прозвучав останній акорд, зал вибухнув аплодисментами.Настала черга Баха. Несподівано для всіх Йоганн Себастьян почав виконувати ту саму арію. Не зважаючи на те, що музикант почув цей твір уперше, він безпомилково повторив усі варіації та прикраси віртуоза Маршана. Однак на цьому Бах не зупинився — він запропонував слухачам власні варіації, більш витончені та складніші.Коли ж Бах завершив грати, зал наповнився бурхливими оплесками. І хоча його перемога здавалась очевидною, громада вирішила, що Маршан заслуговує на ще один шанс. Але в призначений час француз не з'явився на «двобій» із Б ах ом. Невдовзі з'ясувалося, що Маршан квапливо виїхав із міста...Й.С.Бах-це фундамент європейської,а пізніше а пізніше світової музичної культури.
Сергій Васильович Рахманінов:«Музика повинна очищувати розум і серця»
МУЗИЧНА СКАРБНИЧКА КАЗОК І ЛЕГЕНД
ВЕЛИКИЙ ДЗВІН
Багато століть тому китайський імператор наказав побудувати нове місто.— Я назву його Пекін, — мовив він, — і нехай це місто буде найбільшим і найпрекраснішим на Землі!Але сталося не так, як того волів правитель. Вороги двічі руйнували країну, викрадаючи чоловіків і жінок у рабство, спалюючи міста і села. Тоді імператор вирушив далеко в гори до мудреця за порадою.
— Нехай кращий майстер Китаю віділлє найбільший на землі дзвін, звучання якого чутимуть в усіх куточках твоєї країни — від півдня до півночі, від заходу до сходу, — порадив самотній старець.Коли імператор повернувся до палацу, одразу ж наказав вельможам знайти майстра дзвонів. Пошуки тривали довго, та все ж таки вдалося знайти найкращого фахівця. Майстер Чень погодився виготовити дзвін.Вірною помічницею в цій справі йому була донька Сяо Лін. Вона шукала для батька щире золото та срібло. Дві спроби майстра виявилися невдалими— дзвін щоразу вкривався тріщинами, а отже, і чути його було не всюди. І тоді розгніваний імператор вирішив стратити Чена, якщо той вдало не виллє дзвін із третьої спроби. Засмучена Сяо Лін уночі вирушила за порадою до гірського мудреця. Плачучи, вона розповіла про горе, яке спіткає на неї та батька в разі невиконання наказу. Замислився старий, а потім мовив:— Голос дзвону повинен народжувати перемогу. Для такого дзвону щирого золота й срібла замало. Треба, щоб з металом змішалася кров людини, яка готова віддати життя за свою батьківщину.Уранці, як завжди, Сяо Лін допомагала батькові. Стоячи біля печі, вона із сумом дивилася на розплавлений метал. Дівчина знала те, про що й не здогадувався батько: дзвін знову потріскається, якщо не знайдеться людини, спроможної пожертвувати собою заради країни. «Невже вороги знову нищитимуть мій рідний Китай, забиратимуть у рабство юнаків і дівчат, знищуватимуть старих і малих, спалюватимуть міста і села?» — міркувала Сяо Лін. «Не бути цьому!» — вирішила мужня дівчина і кинулась у киплячий сплав.
Найбільший діючий дзвін у світі — Дзвін Щастя (Китай)
Заридав від горя Чень, адже Сяо Лін була єдиною його донькою, єдиною втіхою. Але зарадити їй вже нічим не міг. Майстрові довелося вилити дзвін з того сплаву, в якому загинула його донька.Це був бездоганний дзвін, без жодної тріщинки. Він вражав своєю величчю і красою. Імператор і народ не могли намилуватися найбільшим дзвоном на Землі.Згідно з давнім китайським звичаєм першим вдарив у новий дзвін майстер, який виготовив його. У пронизливому звучанні дзвону, що долинув до кордонів Китаю, батько почув ніжний голос доньки Сяо Лін, яка віддала життя заради свого народу й землі.Минали дні... Чудове місто Пекін було вже побудоване.Одного разу на світанку зазвучав набат великого дзвону, в який ніхто не вдаряв. Його почули всі — від півдня до півночі, від заходу до сходу. До кордонів країни наближався ворог. Зі сповненими мужністю серцями китайський народ став на захист батьківщини. Не відчуваючи ані страху, ані втоми, цього разу відважні воїни здобули перемогу Упродовж боїв усюди лунав голос дзвону, голос Сяо Лін.
МУЗИКА БАХА
Ч
ч
Рондо— одна з найдавніших музичних форм. Її назва прийшла із середньовічної Франції, де словом «рондо» називалися пісні-хороводи (від слівrondeau — кало і ronde — хоровод). Солісти - заспівувані виконували мелодію на різні строфи тексту, а хор повторював приспів, у якому не змінювалися ані слова, ані музика. Від цих хороводів і бере свій початок рондо — своєрідний жанр і відповідна форма побудови музичного твору. Починається рондо з головної теми, яку називають рефреном (із французької мови «приспів»). Упродовж рондо рефрен повторюється не менше трьох разів, чергуючись з іншими музичними епізодами, контрастними за характером музики. У формі рондо написано багато інструментальних п’єс у народному стилі, — бадьорих і жвавих.Рондо — жанр камер но-інструментальної музики; твір, форма якого будується на зіставленні теми та кількох контрастних епізодів.
Сюїта — жанр камер но-інструментальної музики; твір, що складається з різних частин, об’єднаних спільним задумом чи ідеєю.Іноді для позначення такого твору композитори використовували інший термін — партита. Історично першою старовинною сюїтою була танцювальна, яку писали для одного інструмента або оркестру. Спочатку б ній було два танці: велична павана і швидка гальярда. Поступово композитори почали вводити в інструментальні сюїти інші танці, наприклад, алеманду, гавот, буре, менует, сарабанду, жигу, куранту. Усі ці салонні танці виконували на балах при королівських дворах Європи. Згодом композитори, зберігаючи головні особливості цього жанру — циклічність побудови й контрастність частин, дають їм інше образне тлумачення. Танцювальність стає необов'язковою ознакою. У сюїті використовується най різноманітніший музичний матеріал, нерідко и зміст визначається програмою. При цьому танцювальна музика не зникає із сюїти, а навпаки, у неї вводяться нові, сучасні танці, наприклад, «Ляльковий кек-уок» із сюїти К. Дебюссі «Дитячий куточок». Нині доволі часто з'являються сюїти для симфонічного оркестру, укладені з музики до театральних вистав, наприклад, загальновідома й улюблена багатьма програмна сюїта Е. Гріга «Пер Гюнт». Укладають сюїти з музики до балетів («Лускунчик» і «Спляча красуня» П. Чайковського, «Ромео і Джульєтта» С. Прокофьева), опер («Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова), до кінострічок («Гамлет» Д. Шостаковича).
Микола Римський-Корсаков
Музика - джерело радості мудрих людей. Вона здатна викликати в народу гарні думки, вона глибоко проникає в його свідомість і легко змінює вдачу та звичаї.
Варіації—жанр камерно-інструментальної музики; твір, у якому основна тема повторюється кілька разів у зміненому вигляді.
Мелодію, яка з'являється на початку твору, композитор щоразу змінює і представляє її слухачеві інакшою. Так, в одній варіації можуть змінитися гармонія, в іншій — ритм; у якійсь музична тема прикрашається новими звуками (змінюється фактура). Однак у кожній варіації завжди можна розпізнати початкову тему, якою видозміненою вона не була Композитори створюють варіації на народні мелодії, на власні теми, а також на теми інших авторів.
Упродовж багатьох століть розвитку музичного мистецтва сформувалися симфонічні жанри: симфонія, увертюра, симфонічна поема і фантазія, картина, а також концерт Вони беруть початок від появи симфонічного оркестру (середина XVIII ст.) — великого колективу музикантів, які грають на різних інструментах під керівництвом диригента Тривалий час план розташування інструментів в оркестрі змінювався відповідно до кількості музикантів у кожній групі, акустики концертного залу, де відбувався концерт тощо. Відомий диригент Леопольд Стоковський запропонував стандартний план розміщення музикантів, який назвали «американським». Стоковський розмістив усі скрипки ліворуч бід диригента, віолончелістів — праворуч. А кількість виконавців на духових інструментах збільшив удвічі. Таке розташування музикантів - виконавців використовують у більшості оркестрів світу
Симфонія-
досить складна для сприйняття. Недосвідчених любителів музики вона «лякає» важкістю розуміння і запам’ятовування
Симфонія— жанр симфонічної музики; твір для симфонічного оркестру, побудований на контрастних частинах (переважно чотирьох).Як ви пам'ятаєте з уроків музичного мистецтва в 5 класі, симфонія — це масштабний твір для оркестру, який зазвичай складається з чотирьох частин. Перша частина циклу — швидка й енергійна (написана зазвичай у формі сонатного алегро), друга — повільна, іноді меланхолійна (сумна, задумлива), третя — більш швидка і витримана у тридольному розмірі (менует або скерцо), а четверта — фінал — швидка, піднесена, нерідко урочиста. Симфонія — це такий жанр музики, який дає можливість різними музичними засобами відтворити значні ідеї, передати глибокі почуття і переживання
Симфонією тривалий час називали «оперний вступ». Саме той, який ми сьогодні називаємо увертюрою. Симфонії-увертюри були невеликими інструментальними творами, які виконували для того, щоб у глядацькому залі встановилася тиша і публіка налаштувалася на дію, яка буде представлена. Пізніше слово симфонічний «прилаштувалося» до оркестру, який грав музику перед початком оперної вистави. Зазвичай перша частина симфонії звучить у швидкому темпі і наповнена драматичним змістом, друга — повільна — це ліричний центр композиції, третя — жвава музика, що має танцювальний або жартівливий характер, а четверта — швидка — це фінал симфонії, тут підбиваються підсумки розвитку тем і образів твору. Отже, симфонічний цикл складається з чотирьох контрастних частин.
До симфоністів, тобто авторів симфонічної музики, належить і видатний німецький композитор Людвіг ван Бетховен,
1 — Оксана Збруцька. Різдвяна симфонія2 —Джеймс Уістлер. Симфонія у білому
Людвіг ван Бетховен (1770— 1827)
Музика має висікати вогонь з людських сердець».
Музика Бетховена відрізняється стрункістю, красою форми, глибиною та багатством змісту. Він створює симфонії, квартети, увертюри, сонати, вокальні твори. У 44 роки Бетховен досягає визнання. Але все це не втішає композитора, який починає катастрофічно глухнути. Погіршення слуху і здоров’я загалом, похмурий настрій, важкий матеріальний стан засмучують останні роки його життя.
Музиці Бетховена притаманні величезний заряд енергії. Дуже важлива риса — відчуття гармонії зі світом, зв’язок із людством, віра в радість життя. Недаремно фінал його Дев’ятої симфонії — «Ода до радості» — сьогодні визнано гімном об’єднаної Європи.
Музика –посередниця між життям розуму та життям
почуттів(Л.Бетховен)
Увертюра до трагедії Гете «Егмонт»написана Бетховином і розповідає про героїчну боротьбу нідерландського народу проти іспанських завойовників 16ст.на чолі повсталих полководець Егмонт підступно схоплений ворогами і страчений.Його кохана Клерхен закликає народ на захист героя і сама гине.Герої загинули та залишилась ідея(боротьба за свободу)Бетховен приголомшений нещастям не зігнувся під його тягарем він був саме таким титаном.
Героїзм,боротьба,прагнення до світла радості становлять основу творчості,у композитора є прекрасні сторінки доброти кохання і гуманізму. який створив дев’ять симфоній. Найвідоміша — П’ята симфонія, присвячена долі людства. Під час написання симфонії часткова втрата слуху композитора завершилася повною глухотою. Але Бетховен перемагає удар долі, він не зломлений. Тому його музика сповнена інтонаціями мужньої боротьби.Героїчні образи музики Л. Бетховена часто порівнюють зі скульптурними та живописними творами італійського художника
Мікеланджело.— богині перемоги. 1 — Ніка Самофракійська; Мікеланджело Буанарроті:2 — Моісей; 3 — П’єта :
«Я не можу виражати своїх почуттів і думок у віршах або фарбах... Але я можу це зробити за допомогою звуків, тому що я - музикант».
Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791)
Створюючи музику, він міг розмовляти з людьми. Загалом, ніщо не могло завадити його творчому натхненню.Його музика що торкалася глибини почуттів і переживань людини,була незрозумілою любителям розважальної музики,але його поетична душа прагнула до щастя до гармонії людських почуттів і думок..Людина та ї щастя залишається суттю творчості В.А.Моцарта.
—МУЗИЧНА СКАРБНИЧКА КАЗОК І ЛЕГЕНД
РЕКВІЄМ МОЦАРТА(За А С. Кленовим)
З Реквіємом В.-А. Моцарта, найвідомішим в усьому світі твором цього жанру, пов'язана таємнича і сумна історія.Одного вечора до Моцарта завітав незнайомець, одягнений у все чорне, і замовив написання музичного твору. Нічого дивного в цьому не було, адже заможні люди і навіть королі тих часів часто замовляли у відомих композиторів музику для власного оркестру, капели, домашнього або придворного театру. Моцарта передусім здивувало те, що чоловік не назвався, та й, власне, замовлення виявилося дивним — написання траурної музики, хоча досі Моцарт славився на весь світ своїми життєлюбними, світлими і радісними творами.У той час композитор працював над оперою «Чарівна флейта», тому писати Реквієм доводилося уривками. Допомагав Моцартові його учень — Зюсмайєр, який запам'ятовував і дбайливо зберігав усе, що мало хоча б якесь відношення до майбутнього твору. Тоді Зюсмайєру навіть не спадало на думку, що його вчитель працює над останнім у своєму житті твором. Майстер, змучений хворобою, сумно розмірковував над тим, що пише заупокійну месу по самому собі...Минав 1791 рік. Увечері 4 грудня до знесиленого хворобою Моцарта завітали друзі. Господар попросив, щоб йому принесли незавершену партитуру Реквієму. Він хотів почути цю музику наживо. І ось, обступивши ліжко великого митця, усі разом заспівали по нотах заупокійну месу. Раптово голос Моцарта здригнувся, він розридався і відклав партитуру вбік.Усі тихо розійшлися, щоб не турбувати хворого. Невдовзі митець ледь чутно покликав учня і став пояснювати, як треба завершити Реквієм, коли його не стане. їхню розмову перервав лікар..Десь опівночі Моцарт підвівся, провів очима по кімнаті, ніби щось шукаючи... За мить його не стало. Поруч лежав незавершений Реквієм.Таємниця «незнайомця в чорному», через якого розхвилювався композитор, незабаром розкрилася. Виявляється, до Моцарта приходив слуга графа В. Штуппаха. Цей вельможа був великим меломаном і хотів прославитися як композитор. Він уже неодноразово купував у різних композиторів невеликі твори і, власноруч переписуючи їх, видавав за свої. А тут у графа сталася біда: померла дружина. Вражений цією подією, він вирішив створити «власний» реквієм на спомин про неї, для чого і замовив цей твір Моцартові. Заплативши за Реквієм, граф вважав, що «товар» перейшов у його власність...Зюсмайєр завершив Реквієм учителя. Суперечки щодо цього геніального твору не стихають і досі. Адже ніхто не може з упевненістю сказати, де закінчується творчість Моцарта і починається робота Зюсмайєра. Однак усі вважають Реквієм Моцартівським твором
В.А.Моцарт
-унікальність полягає в тому що він працював у всіх музичних жанрах того часу й у всіх досяг найвищої майстерності.
(мультфільм «таємниця запічного цвіркуна»)
МУЗИЧНА СКАРБНИЧКА КАЗОК І ЛЕГЕНД
У ту вечірню годину в квартирі Моцартів було тихо. Закутавшись у татів сюртук, Вольфганг дрімав у кріслі.І раптом! Що б це могло бути?! Такий довгий і дивний звук...
Малюк устав, щоб подивитися, і тут,..
Закинувши на плече полу оксамитового плаща. Цвіркун низько уклонився хлопчикові:
— Добрий вечір, маленький добродію!
— Добрий вечір, — здивувався Моцарт.
Запічний Цвіркун підняв свою чарівну скрипочку, підняв смичок... і заграв...
Він грав так чудово, що, не витримавши, хлопчик вигукнув:— Яка краса! Ніхто в Зальцбурзі не грає так майстерно! От якби мені стати таким музикантом!
— А що ж вам заважає, маленький добродію? — запитав Цвіркун. — Мені здається, у вас є і слух, і серце.— Але я ще маленький! — розсердившись, сказав Моцарт і з досадою тупнув ніжкою.
Тоді Цвіркун теж тупнув ніжкою.
— Соромтесь, я ж менший від вас! Мені всього рочок, а вам — чотири! І вже давно пора стати справжнім маестріно!
— Ви маєте рацію, — зніяковів Моцарт. — Але ноти. Ах, ці ноти! Я завжди їх забуваю!
І тут Цвіркун, який вмів розмовляти, посміхнувся і сказав:
— Тому-то я і прийшов! Зараз я зіграю одну чарівну мелодію. Запам’ятайте її, і тоді ви будете пам’ятати й усі інші! Слухайте!..
І Цвіркун заграв! Ніколи раніше не доводилося Вольфгангу чути музику, подібну цій!
Замовк останній звук.
— Прощайте, маестріно. Сподіваюся, з часом, коли ви станете знаменитим музикантом, ви згадайте про мене! — сказав Цвіркун і, відкланявся...
опера
— один із найпопулярніших музично-театральних жанрів. Виникла опера в Італії. Творцями нового жанру були поети і музиканти, які схилялися перед античним мистецтвом і прагнули відродити давньогрецьку трагедію. Композитори брали за основу сюжети античних міфів і перекладали їх на музику.
Поява опери саме в Італії є не випадковим явищем. Ця країна вважається батьківщиною прекрасного співу бельканто.
Наприкінці 16ст. в Італії група літераторів і музикантів відродили древньогрецьку трагедію ідею реалізував К.Монтеверді «Орфей»У 18ст.опера набула класичних ознак.опера-серія,опера –буффа.
Перші оперні спектаклі вразили і здивували публіку. Театральні актори, замість того, щоб розмовляти, paптом заспівали. Але згодом цей музичний жанр став досить популярним. Тривалий час опера існувала як розвага насамперед заможних людей. Деякі аристократи мали приватні оперні театри і трупи співаків, інші регулярно відвідували оперні спектаклі. Поступово опера поширилася у різних країнах. Почалося будівництво
оперних театрів у великих, а згодом і маленьких містах Європи
Дія опери «Чарівна флейта» відбувається в Давньому Єгипті.
Дочку Цариці Ночі викрав жрець Зарастро. Цариця Ночі посилає принца Таміно врятувати дівчину, в портрет якої він закохався. Цариця дарує принц витримує чарівну флейту і радить супутника й помічника — птахолова Папагено з дзвіночками. Під час подорожі їм допомагають чарівні інструменти. Таміно дізнається про підступність Цариці Ночі і переходить на бік мудрого і доброго чарівника Зарастро. Принц витримує усі випробування на шляху до свого щастя і рятує кохану.
Опера завершується сходженням Сонця: перемогою світла над темрявою, добра і кохання над злобою й ненавистю.
Оперні театри: 1 — Одеса; 2 — Париж; 3 — Львів; 4 — Москва
Як вам відомо, майже кожна опера розпочинається увертюрою — симфонічним вступом, який задає настрій усій виставі. Після завершення увертюри підіймається завіса і на сцені з’являються герої. Коли співак-актор виконує арію — сольний виступ, дія ніби зупиняється. В арії розкривається характер оперного персонажа, його думки та почуття. Окрім арії, до сольних номерів в опері належать аріозо й арієта («маленькі» арії). Арії та її різновиди можна порівняти з монологом у драматичній п’єсі.Арія — вокальний жанр; завершений за будовою сольний номер в опері (оратори, кантаті), який виконується співаком у супроводі оркестру і є музичною характеристикою оперного персонажа.У давнину першу арію, яку герой або героїня виконували на сцені, називали каватиною. Серед найулюбленіших — весела та стрімка каватина Фігаро з опери Джоаккіно Россіні «Севільський цирульник». Пізніше каватиною стали називати арії з більш вільною будовою.
Каватина — вокальний жанр; розгорнутий сольний номер в опері. 1 — Ла Скала (м. Мілан, Італія); 2 — Національна опера Чехії (м. Прага);З — Національна опера Австрії (м Відень); 4 — Національна опера України {м. Київ)
Мюзикл
— музично-театральний жанр, у якому поєднуються виражальні можливості драматичного, музичного, хореографічного, естрадного мистецтв.
До кожної кінострічки чи мультфільму створюють спеціальні композиції, які пише один або декілька авторів під керівництвом режисера. Потім їх виконує оркестр чи соліст-інструменталіст, хор або ансамбль. Звукорежисер об'єднує діалоги акторів, музику і звукові ефекти в єдинний загальний запис — музичну доріжку. Вроблений із музичної доріжки, без звукових ефектів і діалогів, запис назрівається саундтреком. Це слово нині вживається на позначення будь-якої композиції з фільму, взятої безпосередньо з кінострічки чи записаної в студії. Чимало молодіжних гуртів здобували визнання шанувальників саме завдяки саундтрекам, написаним ними до популярних фільмів.На сцені Ню-йорка в 1866р відбулася постановка «Black Crook»де перепліталися балет,мелодрама ця дата стала відправною точкою мюзиклу 20ст.надало імпульсу цьому жанру Дж.Гершвін був нагороджений премією за мюзикл «я співаю про тебе»(31р)поступово у мюзиклі підвиуєься рівень хореографії в 1971р Е.Л.Веббер створив мюзикл «Ісус Христос-суперзірка успішне втілення серйозної теми довело що зявився новий жанр рок-опера який має нові перспективи. Мюзикл — це музично-сценічний твір, у якому переплітаються діалоги, пісні, музика, хореографія. —
5 — «Вовк і семеро козенят на новий лад»; 6 — «Дванадцять місяців»;
7 — «Пеппі Довга панчоха»; 8 — «Юнона і Авось».
Мюзикл — жанр досить складний і дорогий щодо постановки. Багато мюзиклів славляться своїми спецефектами. Річард Роджерс, мюзикл «Звуки музики» (фрагмент «До-ре-мі) музичний фільм «Звуки оперної музики» «привид опера» Л.Беббера.Завдяки видовищності вільності мюзикл став найкомерційнішнішим жанром театру а з використанням спец ефектів мюзикл набув нового розвитку.в традиціях музиклу виникла в 60-х р.рок- опера.
«Давайте мені рахунок з пральні, і я покладу його на музику!»
Джоаккіно Россіні (1792-1В6В)
— відомий італійський композитор, автор багатьох опер, творів для хору, музики камерних жанрів.
Народився в музично-театральній родині: мати була оперною співачкою, а батько — оркестровим музикантом. У юнацькі роки Россіні співав у хорі, грав на скрипці, акомпанував на клавесині. Музичну освіту здобув у Болонському ліцеї, а в 14-річному віці був обраний членом Болонської філармонічної академії. З юності він відомий як оперний композитор. Коли проживав у Парижі, де керував Театром італійської опери, його називали «першим композитором короля».Россіні написав оперу «Севільський цирульник», як стверджують деякі джерела, у вражаюче стислий термін — упродовж двадцяти днів. На прем'єри ому показі опера була... освистана. Однак наступ ний показ вистави завершився гучними оплесками. Відтоді щирі аплодисменти глядачів лунали щоразу, коли завершувалася ця весела, життєрадісна, сповнена гумору опера.У чому ж секрет надзвичайної популярності опер Россіні в усьому світі? Напевно, у рідкісному мелодичному багатстві, що притаманне цим творам, у сценічності, віртуозності, легкості та яскравості музики.Окрім арій, важливе значення для сюжетного розвитку музики мають інші вокальні номери опери — ансамблі (дуети, тріо, квартети тощо), а також хори.Значну роль в оперному мистецтві відіграє симфонічний оркестр,який не лише відкриває оперу увертюрою, ай звучить під час усієї вистави. Він створює яскраве тло, допомагаючи зрозуміти почуття і настрій героїв. В оперному театрі оркестр розміщується особливим чином: не на сцені, як у концертах, а перед нею — у
так званій «оркестровій ямі».
Модест Петрович Мусоргський
Російський композитор створив неперевершений вокальний цикл «Дитяча», що складається із семи музичних мініатюр для виконання одним або двома вокалістами в супроводі фортепіано. Вірші до кожної із цих невеликих сценок написав сам композитор.
Мініатюра — невеликий музичний твір, найчастіше інструментальна п’єса.У першій п'єсі під назвою «З нянею» дитина вмовляє свою няню розповісти різні історії. Особливість цього твору полягає в тому, що композитор передає емоційне звернення хлопчика речитативом. При цьому наголошені склади у слов ах збігаються із мелодійним стрибком. Завдяки цим музичним засобам створюється враження живого мовлення дитини.Другий твір циклу — «У кутку» — розпочинається з «високої» емоційної ноти няні, яка гнівається на свого вихованця Михасика, Безупинні восьмі ноти — це своєрідний акомпанемент до вигукувань: «Ах ты, проказник! Клубок размотал, прутки растерял! Ахти! Все петли спустил! Чулок весь забрызгал чернилами!» 3 кутка чути жалісну відповідь хлопчика, втілену в мінорних інтонаціях зі спадаючим закінченням. Малюк пояснює няні, що шкоду заподіяло кошеня, а не він.Мова Михася поступово розвивається — змінюється динаміка, прискорюється темп, невпевнені інтонації виправдань переростають у вигуки ображеної дитини. В останніх чотирьох тактах темп музики дещо сповільнюється — хлопчик «погрожує» няні, що він не любитиме її надалі, оскільки та його образила.
Можливо, автор недарма використав такий музичний засіб, як уповільнення темпу. Таким чином ми розуміємо, що намір малюка несерйозний, — образа незабаром минеться й забудеться До циклу ввійшли п’єси «Жук», «З лялькою», «На сон прийдешній», «Кіт Матрос», «На паличці». Інші, які композитор награвав своїм друзям, не збереглися в нотному вигляді.У кожній частині діти виявляють риси свого характеру в різних життєвих ситуаціях. Для цього автор гармонійно поєднує слова і музику. Завдяки такій взаємодії кожна з музично-поетичних п’єс створює враження цілісного й завершеного твору, що має право на життя поза межами циклу.
«Зображати минуле в сучасному».Мелодіями українських народних пісень та сценоми народного гумору сповнена його опера «Сорчинська ярмарка» Музична мова дужа оригінальна та наближена до живих інтонацій розмовної мови. Твори композитора наповнені яскравими та самобутніми образами картинами
«Якщо звукове вираження людської думки і почуття простою говіркою правильно відображено в моїй музиці, і таке відтворення є музично-художнім, тоді все гаразд!»
Ноктюрн—жанр камерно-інструментально музики; невеликий ліричний твір мрійливого настрою.Ноктюрн став одним із тих жанрів, які дають можливість відобразити найтонші переживання людини, показати її внутрішній світ. Із французької «ноктюрн» означає «нічний». Саме о цій порі все навколо стихає, з’являється можливість усамітнитись і помріяти. Тому тон висловлювання, що притаманний ноктюрнам, щирий, душевний. Зазвичай ноктюрни пишуться для фортепіано, однак трапляються подібні твори і для інших інструментів, а також для ансамблів і оркестрів.
Цей музичний жанр досяг свого розквіту у творчості відомого польського композитора Фридерика Шопена, який написав 21 ноктюрн
. Ноктюрни Едварда Гріга, на відміну від творів цього жанру Шопена, овіяні спокоєм нічної природи — вони пасторальні.Тиша ніби оживає в них:таємничі самотні звуки ледь почулися й одразу стихли. Можливо, самі зірки співають нічні серенади чи шепочуться між собою... Звукові фарби безупинно змінюються, неясні відблиски й обережні шерехи з'являються в химерному світлі. Чуються шелест листя, щебет птахів,які прокинулися,і сплеск води. І знову звучить тиша... З її зачарованого мерехтіння народжується мелодія, яка, розвиваючись, віддзеркалює магію ночі. Цю музику, прекрасну пісню нічної природи, Е. Гріг зумів почути, відобразити в звуках і подарувати людям.
МУЗИЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП
У французької письменниці Жорж Санд, близької подруги Шопена, був песик, з яким вона любила грати. Одного разу під час метушні з собакою жінка сказала: «Якби в мене був талант, я неодмінно написала б музичний твір на честь цього собаки»
Бажання жінки було здійснено. І композитор написав чудовий вальс (Опус № 64), який друзі та учні Шопена, знаючи, кому саме присвячено п'єсу, так і називали її: «Собачий вальс».
ДЖ.Пуччіні
«Без фантазії нема мистецтва так само, як і нема науки». Ференц Ліст (1811-1886)—
видатний угорський композитор, піаніст і диригент. Народився в с. Добор’ян у родині музиканта. Першими музичними враженнями Ліста стали угорські й циганські народні пісні й танці, до яких він неодноразово звертався упродовж своєї композиторської діяльності.Ліст рано навчився грати на фортепіано і виступив з першим публічним концертом уже в дев’ять років. Протягом деякого часу юний музикант разом з батьком гастролював країною. Однак професійно навчатися музиці в Угорщині було ні в кого, тому батьки Ліста вирішили переїхати до Відня. Тут він брав уроки у відомого піаніста Карла Черні, учня Бетховена й Сальєрі.
Згодом родина переїхала до Парижа. Тут він потоваришував з Ф. Шопеном і Р. Вагнером. Подорожуючи Швейцарією та Італією, Ліст часто виступав із сольними концертами, що вважалося тоді виявом новаторства, адже зазвичай у програмі брали участь декілька виконавців. Невдовзі Ліст став найвідомішим піаністом Європи. Угорський композитор Ференц Ліст був новатором у фортепіанній музиці, його творча діяльність змінила значущість фортепіано, яке перетворилося із салонного інструмента на концертний. Митець вважав, що саме фортепіано може «замінити» увесь оркестр. «У діапазоні своїх семи октав, — писав Ліст, — фортепіано містить обсяг цілого оркестру, і десяти пальців людини достатньо для відтворення гармоній, які звучать за допомогою об'єднання сотень музикантів».Концертні етюди Ф. Ліста стали зразком віртуозного стилю. Цикл етюдів «За каприсами Паганіні» пов'язаний із захопленням композитора майстерністю виконання італійського скрипаля Шкколо Паганіні. Ліст намагався передати досконалу техніку не перевершеного музиканта, при цьому не копіюючи складних скрипкових прийомів, а відтворюючи їх відповідно до особливостей свого інструмента — фортепіано.
Під час своєї подорожі в 1847 р. музикант дав концерти в багатьох українських містах: у Києві, Чернівцях, Єлисаветграді (нині Кіровоград), Житомирі, Немирові, Бердичеві, Кременці, Львові, Одесі, Миколаєві. Гостюючи на Поділлі, він написав п’єси для фортепіано — «Українська балада» й «Думка», на теми українських народи их пісень — «Ой, не ходи, Грицю» та «Віють вітри, віють буйні», що ввійшли до циклу «Колоски Воронівець».
Доробок Ференца Ліста налічує 500 творів для фортепіано, зокрема, 19 угорських рапсодій, 3 фортепіанні концерти, 13 симфонічних поем, 2 великі програмні симфонії з хорами та інші
Скерцо — жанр камерно-інструментальної музики, п’єса в рухливому стрімкому темпі, з «гострим» ритмом і жартівливим змістом.
етюди — невеликі п'єси, призначені для оволодіння певними технічними прийомами: пасажами, акордами, штрихами. Етюди — це наче спеціальні вправи для виконавців, наприклад, для юних музикантів. Прекрасну музику віртуозних, високохудожніх етюдів Ф. Шопена, Ф. Ліста, С. Рахманінова піаністи часто виконують на концертах.Етюд — жанр камерно-інструментальної музики, п’єса-вправа, призначена для вдосконалення технічних навичок гри на музичних інструментах.
Соната — жанр інструментальної музики; твір для одного або двох інструментів; соната складається з трьох частин, що контрастують між собою, але мають спільний задум.Сонату створюють для камерного складу — одного або двох інструментів, як правило, для фортепіано, скрипки, флейти кларнета, труби, валторни. У сонатній формі також пишуть невеликі твори — сонатини, їх грають юні виконавці.Соната складається з трьох частин і будується за контрастом темпу (швидко—повільно), змісту і характеру музики (драматичної—ліричної).Зазвичай першу частину сонати пишуть у сонатній формі. Її особливість полягає в тому, що спочатку звучать головна і побічна теми (експозиція). Далі відбувається їхній розвиток (розробка), після чого ці теми звучать знову ,(реприза).
Увертюра — це жанр симфонічної музики. У перекладі з французької мови увертюра означає «початок», або «відкриття». Увертюра виконується перед початком опери, балету тощо. Також це може бути окремий самостійний твір.Увертюра — жанр симфонічної музики; твір для оркестру або вступ до опери, балету тощо.Завдання будь-якої увертюри — створити настрій, налаштувати глядачів до сприйняття опери чи балету, підготувати їх до того, що відбуватиметься на сцені. Ту ж саму роль виконує й увертюра до кінофільмів. Спробуйте пригадати хоча б одну кінострічку, під час титрів якої не звучить музика. Навряд чи це вдасться, адже увертюра в кіно відіграє значну роль. Глядач, ще не побачивши першого кадру, за характером музики може здогадатися, який за жанром фільм {комедія, драма тощо).Багато композиторів використовували в увертюрі мелодії з опери, до якої вона написана.В історії музики відомо про чималу кількість випадків, коли композитори створювали увертюри, що перебувають у репертуарі оркестрів набагато довше, ніж опери. Тому й не дивно, що такі увертюри стали самостійними, повноцінними музичними творами, які виконуються окремо.У XX ст. увертюри стали оркестровими творами без певної форми, їх часто писали до святкових заходів. Помітною в цьому жанрі є «Святкова увертюра» Дмитра Шостаковича, яка створена до Олімпійських ігор і продовжує розвивати традиційну форму увертюри.
Концерт-«змагання» поступово проникав і в суто інструментальну музику. Зіставлення звучання всього ансамблю (тутті) з декількома інструментами (соло) стало основою кончерто гроссо — жанру, що отримав поширення у творчості А. Вівальді, Й.-С. Баха та інших.Згодом склався також тип сольного тричастинного концерту для клавіру, скрипки та інших інструментів у супроводі оркестру. Яскравого втілення він набув у творчості В.-А. Моцарта, Л. ван Бетховена.Темп першої частини концерту, як правило, рухливий, другої — повільний. Музика другої частини виражає піднесені роздуми — споглядання. Третя частина — фінал — швидка, життєрадісна, нерідко пов’язана з народно-жанровими джерелами. Так будується концертний цикл, який утвердився у творчості композиторів-класиків. Пізніше з'явилися одночастинні концерти (Ф. Ліст, Д. Бортнянський).Але термін «концерт» має й інше значення. Неважко здогадатися, що слово «концерт» позначає й особливу форму презентації музики: це публічне виконання музичних творів за заздалегідь оголошеною програмою, яке відбувається в спеціально обладнаному для цього приміщенні — у концертних залах або філармоніях
МУЗИЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП
У 2012 р. у філармонії Санкт-Петербурга пройшов незвичний концерт, присвячений 100-річчю з дня народження Джона Кейджа —американського композитора, письменника, філософа і художника-авангардиста.Концерт тривав понад три з половиною години. До нього увійшли п’єса «Кінець» для восьми черевиків, «Мелодія» для двох целофанових пакетів у супроводі ансамблю звичних предметів побуту (фаянсових склянок, порожньої кавової банки, ситечка для чаю...) і фрагменти «Лекції про ніщо».А почалося все в 1952 p., коли світ почув славнозвісну п’єсу «4’33», що являє собою 4 хвилини і 33 секунди тиші. Однак тиша в цьому творі не рівнозначна повній відсутності звуку, оскільки Кейдж прагнув привернути увагу слухачів до природних звуків того середовища, у якому виконується композиція.Твір «Без назви», виконаний за участю художника Р. Раушенберга, танцюриста і хореографа М. Каннінгема та інших, став прототипом жанру «хеппенніг», у якому видовищні й музичні елементи поєднуються із спонтанними рухами танцівників.
Фантазія — жанр інструментальної музики, зокрема симфонічної; твір вільної форми фантастичного змісту.
Якщо композитор відчував потребу у вільному вираженні своїх вражень, уявлень та емоцій поза межами усталених форм, чудовим виходом для нього було звернутися до фантазії — найбільш вільної форми з-поміж інших.Назва цього жанру походить від грецького слова «фантас», що означає «уява». Із плином часу фантазія набуває дедалі вільнішого характеру, образні межі її розширюються.Оскільки композиція іменувалася «фантазією», митець мав змогу відійти від канонів, властивих музичним формам. Тому його не можна було звинуватити в порушенні усталеної музичної структури, оскільки фантазії її не мали.
6 симфонія(патетична)
навіщо ми живемо? навіщо? для чого?-початок і остання думка цієї симфонії
БАЛЕТ
— слово французького походження з італійськими коренями, що означає «танець». Тобто балет — це музична вистава, зміст якої втілено засобами танцю. Цей синтетичний жанр творчості поєднав драматичне, музичне, хореографічне та образотворче мистецтво.Балет — музично-театральний жанр; твір, зміст якого виражено в музично-хореографічних образах.Балет виник в Італії, де на карнавалі полюбляли ставити веселі танцювальні сценки. А у Франції розквітнув пишний і урочистий придворний балет. Саме французькі хореографи, з-поміж яких виявилося чимало справжніх майстрів, створили специфічну мову хореографічного мистецтва».Балет складається із класичного танцю, характерного танцю і пантоміма, за допомогою якої танцівники «розмовляють» один з одним. У сучасному балеті застосовуються також рухи, запозичені з гімнастики й акробатики.
Балет, як і опера, зародився в Італії, де полюбляли і веселі танцювальні сценки на карнавалі, і пишні урочисті видовища з величавими танцями знатних дам і кавалерів. У Франції в той самий час розквітло мистецтво придворного балету та сформувалася його специфічна хореографічна мова.
Прагнучи зробити свій танець легким, повітряним, танцівниці намагалися встати на кінчики пальців, що привело до винаходу пуантів, розвитку техніки жіночого танцю
І, нарешті, не менш важлива ще одна складова частина балету — пантоміма (від грецького — «все відтворюючий наслідуванням»). Це рухи, жести, якими актори ніби розмовляють одне з одним. За допомогою пантоміми передається зміст вистави, розвиток її сюжету.
Сцена з італійського балету XVIІI ст. Балет складається із класичного танцю, характерного танцю і пантоміми.Але потрібно розуміти особливості його складових. Класичний танець дуже граціозний. Всі його рухи і пози витончені тг піднесені.
оперетта
— жанр театрально-музичного мистецтва; вистава, переважно розважального характеру, що поєднує розмовні діалоги, вокальну та інструментальну музику, хореографію й естрадне мистецтво.Незважаючи на італійське ім'я, батьківщиною оперети є Франція. Цей музично-театральний жанр виник з коротких інтермедій на побутові теми, які виконувалися в антрактах вистав великих драматичних творів. Започаткував цей жанр композитор і диригент Жак Оффенбах, який відкрив у Парижі маленький театр «Буфф-Паризьєн» для постановки комічних вистав нового типу. Історія жанру сягає 1858 р. — прем'єри оперети «Орфей у пеклі». Протягом наступних двадцяти років Ж. Офенбах поставив у своєму театрі 89 оперет.В опереті поєдналися лірика й буфонада, гостра сатира й побутовий міський фольклор. Новий жанр наповнив театральні зали звучанням мелодій побутових танців — граційного вальсу, веселої польки, стрімкого галопу і запального канкану, який прийшов із кабаре.
Най більшого розвитку оперета досягла у Відні, у музичній столиці Європи. Австрійський композитор Йоганн Штраус (син), який отримав титул «короля вальсів», написав 16 оперет, найвідоміші з яких — «Летюча миша» і «Циганський барон». Життєрадісні й мелодійно яскраві оперети створили угорські творці так званої «нововіденської оперети» — Ференц Легар («Весела вдова») та Імре Кальман («Сильва», «Принцеса цирку»).
Й.Штраус
Попурі — інструментальна п’єса, яка складається з мелодій народних пісень і танців, популярних мотивів опер, оперет, балетів, кінофільмів; ці мотиви швидко (мозаїчно) змінюються.У музичному мистецтві існують твори, у яких жанри взаємодіють, тобто «зустрічаються». У таких випадках композитори вказують подвійну назву жанру. Наприклад, інструментальні твори, які мають додаткову назв«фантазія», зазвичай пишуться у вільній формі: вальс-фантазія М Глинки, полонез-фантазія Ф. Шопена, соната-фантазія О, Скрябіна.
Сергій Сергійович Прокоф’єв (1891—1953)
«Композитор не може все запозичувати у старих майстрів. Він повинен просуватися вперед своїми власними маршрутами».
— геній XX століття, що вплинув на розвиток світової музики. С. С. Прокоф’єв був автором музичних творів у найрізноманітніших жанрах: 8 опер, 7 балетів, 7
симфоній та багатьох камерно-інструментальних творів, а також музики до кінофільмів. Сергій Сергійович залишив багату спадщину. Серед найпопулярніших його творів — балети «Ромео і Джульетта» та «Попелюшка», симфонічна казка «Петрик і вовк», опера «Війна і мир».До речі, на честь композитора названо міжнародний аеропорт у Донецьку.
«Симфонія має бути схожою на Всесвіт.У ній має бути все...»
Густав Малер(1860—1911)
— австрійський композитор-симфоніст і диригент. Народився в багатодітній родині. У дитинстві виявив музичну обдарованість, знав багато народних пісень.У 15-річному віці розпочав навчання у Віденській консерваторії. На жаль, перший значний твір Малера — кантата «Жалібна пісня» — не мав очікуваного успіху. Тому розчарований автор вирішив присвятити себе диригентській діяльності.
Згодом Густав Малер був запрошений на посаду диригента Празької опери. Він очолював оркестри оперних театрів Лейпцига, Будапешта, Гамбурга, Відня, Нью-Йорка. Митець із великим успіхом диригував виконанням і класичних творів, яким надавав нового звучання, і творів талановитих сучасників. Упродовж життя він не полишав композиторської діяльності. У творчій спадщині митця декілька симфоній, зошит пісень «Чарівний ріг хлопчика» та багато іншого.
«Не здавайтесь, коли вперше слухайте новий твір і не розумієте його... Пам’ятайте, що музика - це не розвага, хоча саме цій меті послуговується легка музика».
Бенджамін Бріттен (1913-1976)
— британський піаніст, диригент, один з найвизначніших композиторів XX ст., у творчості якого представлені майже всі музичні жанри. Народився в графстві Суффолк, у родині лікаря. У дитинстві виявив музичні здібності і почав займатися музикою під керівництвом матері, любительки-піаністки й активної учасниці місцевого хорового гуртка. Перші невеликі п’єски, навіяні враженнями родинного життя, з’явилися рано — у 8-річному віці. У 12 років Бенджамін написав «Просту симфонію» для струнного оркестру, а в 16 — вступив до Королівського музичного коледжу (консерваторії). Підчас навчання написав чимало хорових, симфонічних і камерних творів, зокрема і кілька дитячих пісень. Відтоді автор постійно звертався до музики для дітей.Своє перше місце роботи молодий композитор отримав у кінокомпанії документальних фільмів, де був невеликий інструментальний ансамбль. Завдяки роботі в кіно Бріттен навчився писати музику швидко, навіть коли не було натхнення, і на різні, часто зовсім не поетичні сюжети (наприклад, про розвантаження судна).У 1939 p., коли розпочалася Друга світова війна, Бріттен виїхав до Америки. Як відгук на трагічні події, що відбувалися в Європі, виникла кантата «Балада героїв» — присвячена боротьбі проти фашизму в Іспанії. Затри роки композитор повернувся на батьківщину й оселився в приморському містечку Олдбор. Там світ побачили кілька опер, зокрема «Пітер Граймс».
Історія розвитку музики
В добу Відродження почався бурхливий розвиток професійної світської музики на засадах досягнень народної музичної творчості та засвоєння музичного досвіду Середньовіччя. Бурхливо розвинулось мистецтво виконання, сформувалися сучасні принципи нот опису, склалася система професійної музичної освіти.
До кінця ХVІІІ ст. музика тлумачилась як наука, знання.Доба Просвітництва збагатила музичну культуру такими титанами як Г.Гендель, Й.-С Бах, Й.Гайдн, Н.-В. Глюк, В.А. Моцарт, Л.Ван Бетховен, які справили величезний плив на розвиток усієї світової музичної культури.
У ХІХ ст.. починається осмислення музики як мистецтва. Перша половина ХІХ ст.. в музичній естетиці – доба небаченого розквіту найрізноманітніших теорій.
Музика романтиків 19ст має всі засоби для глибокого вираження внутрішнього світу почуттів і думок людини.
З’являються високоталановиті композитори: на заході: Ф.Шуберт в Австрії, Ф.Шопен та в Польщі, Р.Шуман, Й.Браніс та Р.Вагнер в Німеччині і Г.Берліоз та Ш.Бізе у Франції, Дж. Россіні та Дж. Верді в Італії, Ф.Ліст, Ф.Еркель в Угорщині, А.Дворжак в Чехії, Е.Гріг в Норвегії,
М.Березовський, Д.Бортнянський, А. Ведель в Україні заклали фундамент хорової музики в Україні
В ХХ ст. в музичній свідомості відбувається своєрідна революція, утверджуються нові принципи музичного мислення. Новаторство (підвищена експресивність, гострота та різкість звучання) знайшло відображення в творчості Прокоф’єва, Шостаковича, Хачатуряна.,Шенберга,Лятошинського
В.СІЛЬВЕСТРОВ
«Музика - такий вид мистецтва, що коли немає відтінку суму або подиху печалі,то немає й музики».
Л.ГРАБОВСЬКИЙ
КИЯНИН. НАРОДИВСЯ В РОДИНІ МУЗИКАНТІВ(СКРИПАЛЯ ТА СПІВАЧКИ),1935р.НАВЧАТИСЯ МУЗИКИ ПОЧАВ З ПЯТИ РОКІВ В МУЗИЧНІЙ ШКОЛІ м.БОРИСОГЛІБСЬКА(ВОРОНЕЖСЬКА ОБЛАСТЬ) ДЕ ВІН ПРОЖИВАВ З МАТІРЮ
ВІЙНА 41-45р ПЕРЕРВАЛА ЗАНЯТТЯ.В 54р ВІН СТУДЕНТ КИЇВСЬКОЇ КОНСЕРВАТОРІЇ ДЕ ВЧИВСЯ СПОЧАТКУ У КЛАСІ Л.РЕВУЦЬКОГО А ЗГОДОМ В Б.ЛЯТОШИНСЬКОГО.ЗА СПОГАДАМИ Л. ГРАБОВСЬКОГО ВІН ПОЧЕРПНУВ
ЄВГЕН СТАНКОВИЧ
Музика випрямляє душу людини як гімнастика тіло.(почуття)
Відомий хірург Юдін перед особливо складними операціями слухав 6 симфонію П.Чайковського-вибір хірурга не був випадковий.музика пройнята закоханістю в життя в людину-тому вона посилювала віру хірурга в успіх.
Музиці доступне відображення найрізноманітніших сторін людського життя у ній ми знаходимо вираження усього багатства почуттів людини
Однак музика може відігравати і негативну роль,послаблювати силу волі,робити людину жорстокою і злою-залежить до якої музики людина прагне
Життєва правда невіддільна від правди мистецтва,так само як краса мистецтва невіддільна від життєвої краси.
Ф.Шопен-етюд до- мінор-написаний у важкі часи для батьківщини коли народ повстав проти російських гнобителів,повстання було придушене в цей час він був у Відні трагедія поразки скорбота за полеглими друзями прагнення лр перемоги таке коло образів цього твору.
М.Равель поклав 2 широкі іспанські танцювальні мелодії у творі «Болеро»Музика звучить від ледь чутного «рр.»до громоподібного «ff»-виражений яскравий образ танцю.
Створюючи твір композитор використовує такі художні засоби які дають йому змогу втілити задум і зробити його доступним іншим людям.
Творчість композитора М.Огінського це присвята своєму народові і в дні боротьби він був у лавах повсталих і разом з ними змушений був залишити батьківщину.1 його твір написаний на чужині дістав назву «прощання з батьківщиною» полонез В ньому з великою силою виражена любов до знедоленої вітчизни.Музика полонезу сповнена ніжністю.
Музика як і будь яке мистецтво не піддається творчому аналізові.Тому суперечки,дискусії неминучі і їх треба всіляко заохочувити. Потрібно завжди оцінювати художні достоїнства певного твору
Д.Шостакович-9 симфонія ск.-я з 5 частин дуже невеликих за обсягом 3 перші частини в одному характері музика нагадує пустотливу гру.Раптом герой ніби згадує про щось сумне і музика стає тривожна.Музика до завершення стає тихішою повільнішою ніби хоче повідомити про щось значне.в симфонії є 2 контрастні теми що є центром симфонії її кульмінацією вона повертає до страшних днів війни.
А.Хачатурян панисав музику до драми М.Лермонтова «маскарад» Галоп і вальс входять до цієї сюїти.Стрімка музика галопу передає настрій святкового маскарадного натовпу.Музика вальсу напружена,пристрасна,сповнена драматизму.Легка та серйозна музика може переплітатися в 1 творі. ноктюрни — спокійні мелодійні п'єси задумливого характеру. У давнину музику цього жанру писали для ансамблю духових і струнних інструментів, виконували просто неба ввечері або вранці. Згодом ноктюрни як жанр камерної музики почали включат и в програми концертів
Віктор Степанович Косенко (1895- 1937)
— український композитор, піаніст, педагог.Народився в Петербурзі, у родині офіцера. Невдовзі після народження сина сім’я переїхала до Варшави, де минули дитячі та юнацькі роки композитора. Своє навчання В. Косенко розпочав у 10 років в гімназії, тоді ж брав приватні уроки у професорів Варшавської консерваторії. У 19-річному віці вступає до Петербурзької консерваторії. Тут він навчається одразу за двома напрямами: виконавським (клас фортепіано) та композиторським. Відповідно отримав два дипломи — піаніста і композитора.Згодом переїхав в Україну, Житомир. Робота була В. Косенку до душі, адже відповідала його педагогічному хисту — він викладав гру на фортепіано в місцевій музичній школі. Окрім того, часто виступав у місті з концертами, і як піаніст-соліст, і як акомпаніатор, супроводжуючи виступи хорів і співаків. Упродовж цього часу він писав музику.Невдовзі композитор отримав запрошення працювати викладачем Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка (сьогодні — Київська національна музична академія ім. П. Чайковського). Тут викладав різні дисципліни і не полишав своєї виконавської діяльності.Великий досвід піаніста-педагога спонукав до створення однієї з найкращих дитячих збірок — «24 дитячі п’єси для фортепіано», яку і сьогодні охоче виконують музиканти-початківці. Увесь світ дитини, з її радощами і сумними миттями, зацікавленням навколишнім середовищем, допитливістю, яскраво відображає музика цієї збірки. В. Косенко також писав романси, музику до німого кіно тощо.
. Франц Йозеф Гайдн
«Знайдіть гарну мелодію - і ваша композиція, якою вона не була б, вийде чудовою!»
Музика, як і будь-яке інше мистецтво, передав думки, почуття та уявлення того, хто її створив
Ян Сібеліус (1865—1957)
— фінський композитор шведського походження. За життя отримав світове визнання як композитор-симфоніст, автор симфонічних поем, сюїт, симфоній, а також інших вокальних та інструментальних творів. На його честь були названі численні вулиці, парки, а також щорічний музичний фестиваль «Тиждень Сібеліуса». У 1939 р. альма-матер композитора, Музичний інститут, що у столиці Фінляндії, отримав назву Академії імені Сібеліуса.
Арам Ілліч Хачатурян:
«Нема і не може бути музики без національного початку».
Арам Ілліч Хачатурян (1903 — 1978) — вірменський композитор, диригент і педагог, музичний і громадський діяч, лауреат багатьох державних премій, нагороді відзнак. Народився в селі Коджори поблизу Тифлісу (нині — Тбілісі). З дитинства любив музику, у школі грав на фортепіано, горні та тубі. Проте батьки не схвалювали його захоплення, і серйозно займатися музикою він почав лише в 19 років.
У 1921 р. Хачатурян приїхав до Москви, став студентом Московського університету, але покинув його, щоб здобути професійну музичну освіту. Він навчався в Гнесінському музичному училищі по класу віолончелі та фортепіано. Після закінчення (з відзнакою) Московської консерваторії по класу композиції та аспірантури почав писати камерно-інструментальну й симфонічну музику. У його спадщині — сюїти, тріо, сонати, симфонії, концерти для різних інструментів.Уславлений «Танець із шаблями» з балету «Гаяне», прем’єра якого відбулася 1942 р. в Ленінграді, приніс композитору всесвітню славу. Не менший успіх мав його балет «Спартак». Митець плідно працював у театрі й кіно, писав музику до вистав і багатьох кінофільмів. Він часто виступав як диригент, з успіхом гастролював з авторськими концертами. Хачатурян викладав композицію в Московській консерваторії та в Інституті ім. Гнесіних, він виховав плеяду талановитих учнів, які стали відомими композиторами.
Мультфільм «казки старого піаніно»
«Легенда про флейту Пана»
Мультфільм –«дитячий альбом»
--найдавніший музичний інструмент в історії людства виявилась флейта їй приблизно 40000 років( нім.археолог Ніколас Конрат 2009р
Духові інструменти
ФЛЕЙТА — один із найдавніших інструментів, а також загальна назва деяких духових інструментів. У симфонічному оркестрі використовують зазвичай поперечну флейту, іноді — флейту-пікколо. Виконавець — флейтист або ж флейтистка — тримає інструмент горизонтально. Характер звучання флейти достатньо високий, витончений, мелодійний, поетичний, але дещо холодний, флейти нині виготовляють із срібно-цинкового сплаву, рідше — з дорогоцінного металу (срібла, золота і платини), ще рідше — із дерева або скла.
ТРУБА — інструмент з істотною технічною рухливістю, яскраво й стрімко виконує стаккато (переривчасті звуки). Являє собою довгу зігнуту трубку, яка трохи звужується біля мундштука і розширюються біля розтруба. Основним принципом гри на трубі є отримання гармонійних звуків шляхом зміни положення губ і зміни довжини стовпа повітря в інструменті за допомогою механізму вентилів (їх натискають правою рукою).Концерти для труби писали С. Василенко, Й.-С. Бах, Й. Гайдн, Й. Брамс, Б. Барток, та ін.
ГОБОЙ — дерев'яний духовий інструмент, що являє собою пряму конічну трубку із чорного або тукового дерева (близько 60 см). Має 25 отворів, 22-24з яких закриваються клапанами Іноді гобой використовується як сольний інструмент. У симфонічному оркестрі зазвичай звучать два або три гобої. Одну із перших концертних п'єс для гобою створив ф. Куперен («Королівські концерти»). Концерти та п'єси для гобою писали А. Вівальді, Г.-ф. Гендель, Й. Гайдн, В.-А. Моцарт, К. Сен-Санс
КЛАРНЕТ — інструмент, який виготовляють із дерева благородних сортів, наприклад чорного. Він має широкий діапазон, теплий і м'який тембр. Корпус інструмента являє собою трубку циліндричної форми (близько 66 см), тоді як гобой має конічний корпус. Кларнет застосовується в найрізноманітніших музичних жанрах і складах: як сольний інструмент, у камерних ансамблях, симфонічному і духовому оркестрах, у народній музиці, на естраді й у джазі. У камерній музиці кларнет використовували В.-А. Моцарт, Л. ван Бетховен, ф. Шуберт, М. Глинка.
ФАГОТ — інструмент, що виготовляють переважно з клена. Він має найбільший діапазон у своєму сімействі дерев'яних духових (понад 3 октави). У розібраному вигляді фагот нагадує в'язку дров, через що й отримав свою назву. На корпусі інструмента містяться отвори (близько 25-30), які музикант відкриває і закриває, щоб змінити висоту звуку. Тільки 5-6 отворів управляються пальцями, для решти використовують складний клапанний механізм.
ТУБА — рідкісний духовий інструмент, найнижчий за звучанням. Перші туби використовувалися у військових оркестрах, згодом — у симфонічному оркестрі. Першим значним симфонічним твором, де використана туба, є «Фантастична симфонія» Г. Берліоза. У симфонічному оркестрі використовується лише одна туба, у духовому — дві. Виконавці на тубі грають, як правило, сидячи, підвішуючи її на підтяжках.Для туби написано досить мало оригінальних сольних творів, значна частина репертуару складається з переробок.
ТРОМБОН— інструмент, що складається з двічі зігнутої циліндричної труби (загальною довжиною близько 3 м, діаметром від 1,5 см), яка завершується розтрубом. На верхню частину труби встановлюється мундштук, через який тромбоніст вдуває повітря. Середня частина — куліса — розсувна, за її допомогою музикант збільшує об'єм вібруючого повітря та, відповідно, знижує звук інструмента
ВАЛТОРНА — інструменту вигляді скрученої мідної трубки равликоподібної форми (до З м), яка з одного боку закінчується широким розтрубом, з іншого — мундштуком. Серед мідних духових вирізняється м'якістю тембру. Звук може приглушуватися за допомогою сурдини (спеціального пристрою).
Музичний словник
Арія (з італ. «пісня») — завершений за будовою сольний номер в опері (ораторії, кантаті), який виконується співаками в супроводі оркестру і є музичною характеристикою оперного персонажа .
.Авторська (бардівська) пісня — вокальний твір, музика та вірші якого створені аматором, тобто людиною, яка за професією не є композитором і поетом. Балада (ізфр. «танцювати») — вокальний або інструментальний твір романтичного змісту, насичений яскравими, часто фантастичними образами.
АКАПЕЛА — спів без інструментального супроводу.
АНСАМБЛЬ — група виконавців, які виступають спільно; злагоджене виконання музики.
Балет (із фр. «бал») — музично-театральний твір, зміст якого виражено в музично-хореографічних образах.
Воквльний цикл- цикл романсів або пісень, об’єднаних однією ідеєю.
ВАРІАЦІЇ — (з латинської — зміна, різноманітність) — музичний твір, у якому основна мелодія звучить кілька разів, набуваючи різноманітних змін: мелодичних, ритмічних, ладових, гармонічних тощо.
ВОКАЛІЗ — (з італійської — звучний, співзвучний) — музичний твір, для виконання голосом без слів у супроводі музичного інструмента або оркестру
ГАРМОНІЯ — співзвуччя, елемент музичної мови
Гімн (із грец. «похвальна пісня») — камерно-вокальний твір хвалебного, урочистого характеру.
.
ДІАПАЗОН — відстань між найнижчим і найвищим звуком, які може здолати голос або інструмент.
ДУХОВНА МУЗИКА — вокальні, інструментальні або вокально-інструментальні твори на релігійні тексти чи сюжети.
.ІНТОНАЦІЯ — звукове втілення музичної думки, носій музичного змісту
Елегія (із грец. «журлива пісня, скарга») — вокальний або інструментальний твір задумливого, сумного характеру.
Естрадна пісня — твір популярної вокальної музики, призначений для виконання на естраді.
Етюд — музична п’єса, призначена для вдосконалення технічних навичок гри на музичних інструментах.
Жанр (із фр. «рід, вид») — рід творів мистецтва, їхній розподіл за певними особливостями, що виявляються у змісті та формі.
Камерна музика — твори, призначені для виконання невеликим складом музикантів
. КОЛЬОРОМУЗИКА — явище синтезу мистецтв, поєднання музичних і художніх засобів в одному творі.
КОНЦЕРТ — твір для будь-якого інструмента, який «змагається» з оркестром.
Каватйна (з італ. «добувати, витягати») — вокальний твір; розгорнутий сольний номер в опері.
Кантата (з італ. «співати») — великий вокальний твір для хору, соліста й оркестру. Концерт (з латин, «змагання») — музичний інструментальний твір, що складається зазвичай із трьох частин, призначений для виконання одним або кількома інструментами та оркестром.
ЛАД — об’єднання звуків, різних за висотою, що тяжіють один до одного.
ЛІБРЕТО — короткий літературний виклад сюжету опери, оперети, балету, мюзиклу.
Літургія (із грец. «всенародна справа») — твір духовної хорової музики, що виконується а капела.
Меса (із фр. «посилаю») — багаточастинний хоровий твір, написаний на духовний текст.
МЕЛОДІЯ — музична думка, образний зміст якої виражений одним голосом.
Мініатюра (з італ. «кіновар, сурик») — невеликий музичний твір, найчастіше інструментальна п’єса.
Мюзикл (з англ. «музичний») — музично-театральний твір, у якому поєднуються виражальні можливості драматичного, музичного, хореографічного, естрадного мистецтв.
Ноктюрн (із фр. «нічний») — невеликий ліричний твір мрійливого настрою. Оперета (з італ. «маленька опера») — вистава, переважно розважального характеру, що поєднує розмовні діалоги, вокальну й інструментальну музику, хореографію й естрадне мистецтво.
Ораторія (з італ. «молитва») — масштабний за змістом багаточастинний музичний твір для хору, солістів й оркестру. За драматизмом нагадує оперу, але без костюмів і декорацій.
ОБРОБКА — видозмінення музичного твору шляхом використання різноманітних засобів музичної виразності.
ОПЕРА — музично-театральний жанр, у якому дія поєднується з музикою — вокальною та інструментальною, балетом, образотворчим мистецтвом (декорації, костюми, грим).
Попурі (із фр. «страва з різних видів м’яса і зелені») — інструментальна п’єса, яка складається з мелодій народних пісень і танців, популярних мотивів опер, оперет, балетів, .ПОЛОНЕЗ-урочистий танець помірного характеру,спочатку він був народний ним розпочинали сільські свята,повернення селян з польвих робіт.пізніше ним розпочинали бали що стало згодом традицією.
Прелюдія (з лат. «граю попередньо») — твір камерно-інструментальної музики, п’єса вільного, імпровізаційного характеру.
Рапсодія (із грец. «епічна поема, що співається») — інструментальний твір, вид музичної фантазії на народні теми. РЕГТАЙМ — фортепіанна п’єса імпровізаційного характеру.
РЕЧИТАТИВ — напівспів з напіврозмова.
РИТМ — упорядковане чергування музичних звуків.
Реквієм (з лат. «спокій») — твір духовної музики, заупокійна меса.Романс (із фр, «романський») — вокальний ліричний твір, який виконується у супроводі музичного інструмента.
Рондо — музичний твір, форма якого будується на зіставленні теми та кількох контрастних епізодів.
Серенада (з італ. «ясний, відкритий») — різновид романсу, який виконується у супроводі лютні, мандоліни чи гітари під вікнами дівчини ввечері або вночі. Симфонія (із грец. «співзвучність») — великий музичний твір для симфонічного оркестру, побудований на контрастних частинах (переважно чотирьох).
Скерцо (з італ. «жарт») — музична п’єса в рухливому, стрімкому темпі, з «гострим» ритмом і жартівливим змістом.
СИМФОНІЯ — (з грецької мови — співзвуччя) — великий музичний твір для симфонічного оркестру.
Соната (з італ. «звучати») — музичний твір для одного або двох інструментів, який складається із трьох частин, що контрастують між собою, але мають спільний задум.
Сюїта (із фр. «ряд, послідовність») — музичний твір, що складається з різних частин, об’єднаних спільним задумом чи ідеєю.
ЧАРДАШ-угорський танець що складається з 2-х частин повільна та швидка за звичай одяг червоного кольору що при кружлянні набуває характерної форми
ЛЕЗГИНКА-темпераментний грузинський танець образи що виконують танцюристи вражають уяву дівчина рухається зачаровуючи граціозною поставою і плавними рухами рук. Хлопець рухаючись чергуючи повільні і стрімкі темпи.
Українські танці ГОПАК,АРКАН,КОЗАЧОК-їх особливістю є кругово композиція подоба сонця що бере початок Із старовинних обрядів та ігрищ словян що поклонялися могутньому Богу сонця Ярилу.
Варіації- музичний твір в якому основна мелодія звучить кілька разів набуваючи різноманітних змін -мелодичних,ритмічних,ладових,гармонічних.
Театр — вид мистецтва, в основі якого — виступ акторів на сцені перед глядачами. У музичному театрі, на відміну від драматичного і лялькового, зміст вистави розкривається мовою музики у поєднанні з іншими видами мистецтва.
Інтонація-звукове втілення музичної думки,музичного змісту.
Спів- музика відтворена людським голосом.
Увертюра (із фр. «відкривати, починати») — вступ до опери, балету тощо або самостійний музичний твір для оркестру.
Фантазія (із грец. «уява») — музичний інструментальний твір вільної форми фантастичного змісту.
ХОР — колектив співаків, які разом виконують який-небудь вокальний твір з інструментальним супроводом чи без нього.
ХОРМЕЙСТЕР — керівник і диригент хору
Хоровий концерт — багаточастинний акапельний твір, в основі розвитку якого лежить зіставлення співацьких голосів (партій).